Звільнення за власним бажанням з поважних причин.

Звільнення у зв'язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника відбувається на підставі статті 38 КЗпП України.
Звільнення за власним бажанням може бути двох основних видів: звільнення з поважних причин та звільнення без поважних причин. Відрізняються вони тим, що у першому випадку працівник не зобов'язаний повідомляти адміністрацію про звільнення за два тижні. Він має право звільнитися хоча б і в день подання відповідної заяви — частина 3 статті 38 КЗпП України зобов'язує власника звільнити працівника, що має поважні для цього причини, у строк, про який той просить.
Перелік поважних причин для звільнення за власним бажанням у законодавстві також міститься у статті 38 КЗпП України:
- переїзд на нове місце проживання, підтвердженням у цьому випадку можуть бути документи, які свідчать зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання;
- переведення одного з подружжя в іншу місцевість, підтверджується довідкою про переведення на нове місце роботи;
- вступ до навчального закладу, підтверджується довідкою навчального закладу;
- неможливість проживання в даній місцевості, підтверджується медичним висновком;
- вагітність, підтверджується медичним висновком;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалідом, відповідно до законодавства не потрібно будь-якого підтвердження необхідності догляду за дитиною, запис про дітей у відділі кадрів, як правило, є. У іншому випадку документи про наявність інвалідності у дитини повинні бути надані.;
- догляд за хворим членом сім'ї або інвалідом першої групи, необхідність догляду підтверджується медичним висновком. Щодо інваліда першої групи необхідна тільки довідка, що він проживає разом із працівником, або хоч і не разом, але є можливість з урахуванням місць проживання здійснення догляду за інвалідом першої групи;
-  вихід на пенсію, для оформлення звільнення з цієї причини досить перевірити факт досягнення пенсійного віку або призначення пенсії;
- прийняття на роботу за конкурсом, при цьому, до уваги береться не тільки конкурс, що проводиться у випадках, передбачених законодавством, але і конкурс, що проводиться у випадках, прямо не передбачених законодавством.
- інші причини, можна визнати поважними у кожному конкретному випадку.