Шановні земляки!

Щороку наприкінці листопада ми схиляємо голови в скорботі та згадуємо наших співвітчизників — невинних жертв найстрашнішої гуманітарної катастрофи в історії людства — Голодомору в Україні 1932-1933 років.
Знання минулого свого народу є важливою умовою для відновлення історичної справедливості, морального зцілення кількох поколінь від страшного історичного стресу. Ми і досі переживаємо наслідки цього безжального терору, спрямованого на планомірне знищення Української нації.
Можна спустошити бібліотеки та передрукувати книжки, але з історії Голодомор викреслити неможливо. Два злочини: геноцид українського народу тоді, та російська агресія на Донбасі зараз переплелися на сторінках історії боротьби України за свою соборність та незалежність.
Хай пам’ять про кожного загиблого, кожного постраждалого згуртує нас та надасть сили та волі для зміцнення кордонів власної землі.
Бажаю, щоб на столах лиманців завжди був хліб, а наші діти ніколи не дивились голодними очима на світ. Хай оберігає нас Господь, хай оберігає Україну.

З повагою, міський голова                Петро Цимідан