Звернення Президента України

Історичний акт возз'єднання, проголошений 22 січня 1919 року, був символічним документом. Він окреслив географічні та ментальні контури єдиної України. З плином десятиліть ідея, закладена в акті, поступово втілювалася в життя. Але торік соборність усіх наших земель, успадкованих від різних імперій, перетворилася на справжню національну ідею. Вона оволоділа нарешті умами практично всіх без винятку громадян України і зробилася головною цінністю у всіх її областях. Перефразовуючи слова, сказані в 1919 році одним з політичних діячів того часу Левом Бачинським, ми стали народом не тільки з однією кров'ю та з одним серцем, а й з однією думкою. Іще Михайло Грушевський, говорячи про відмінності, утворені на нашому національному тілі чужими впливами і зовнішніми обставинами, закликав не роздмухувати різниці, а розвивати почуття єдності, солідарності, близькості. І ми так і робимо.

Протягом останнього року десятки тисяч воїнів, сотні тисяч волонтерів, мільйони і мільйони громадян піднялися на захист єдності і територіальної цілісності України. Ще ніколи День соборності не був таким великим, вистражданим і заслуженим святом, як сьогодні. І наш ворог грубо прорахувався. Хотів нас знищити, а зробив сильними як ніколи. І українська політична нація остаточно ствердилася на всіх теренах: західних, східних, північних, південних і центральних. Вона об'єднала представників різних етносів і носіїв різних мов. А наші російськомовні співвітчизники продемонстрували, що Україну російською мовою вони люблять не менше, ніж україномовні - українською.

Нині майже 100% громадян - за єдину Україну. І разюча більшість українців бачить її саме унітарною, а не федеративною. І для мене як для Президента єдність країни і нації є такою самою цінністю, як і для всіх моїх співвітчизників. Маю свої погляди на питання історії, мови, церкви. Та незважаючи на те, що подібні погляди сьогодні поділяються вже переконливою більшістю співгромадян, я повинен враховувати почуття меншості. Саме тому ми проводимо дуже виважену гуманітарну політику. Звісно, є принципові речі, які не можуть бути предметом для будь-якого компромісу. Перше,

Україна не буде федеративною, а залишиться унітарною державою. Друге, європейський вибір не підлягає дискусії. Третє, єдиною державною мовою є і буде українська, але ніхто і ніколи не зазіхатиме на право людей говорити російською й іншими мовами, вільно використовувати їх вдома, на вулиці, на роботі. Додатковою гарантією такого права стане децентралізація, яка торкнеться і гуманітарної політики.

Ніхто і ніколи вже не зможе підірвати нашу єдність. З соборністю в думках, з єдиною Україною в серці, ми всі разом назавжди будемо єдиною українською політичною нацією, у складі якої рівною мірою комфортно будуть почуватися всі етноси.