ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМЇ

Здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

• спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

• відповідні підрозділи органів внутрішніх справ;

• органи опіки і піклування;

• спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та осіб, які потерпіли від насильства в сім'ї.

Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї є:

- заява про допомогу особи, потерпілої від насильства в сім'ї. або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене особою, потерпілою від насильства в сім'ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей:

- бере на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї, та проводить виховно-попереджувальну роботу з ними;

- відвідує сім’ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводить з ними профілактичну роботу;

- приймає та розглядає у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім’ї або про реальну загрозу його вчинення;

- повідомляє членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

- направляє осіб, потерпілих від насильства в сім'ї до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї;

- виносить захисні приписи у випадках, передбачених ЗУ «Про попередження насильства в сім’ї ».

Повноваження кримінальної міліції у справах дітей поширюються на випадки, коли особа, потерпіла від насильства в сім'ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також особа, що вчинила насильство в сім’ї, не досягли 18-річного віку.  

Організаційні форми процесу розгляду звернень громадян.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни громадян розглядаються у першочерговому порядку.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.

Керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян.

Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.

Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.

Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.

Вищі посадові особи держави - Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України - здійснюють прийом у встановленому ними порядку.

Конвенція ООН проти корупції: правовий базис запобігання та протидії корупції в Україні

Незаперечним фактом на сьогодні є те, що таке ганебне явище як корупція перестає бути проблемою окремо взятої країни. Воно з кожним роком набуває транснаціонального масштабу, створює загрозу стабільності й безпеці громадянського суспільства, руйнує етичні цінності та уявлення населення про справедливість.

Ефективна протидія цьому злочинному явищу, крім наявності відповідної політичної волі, вимагає належного законодавчого забезпечення, тобто запровадження дієвого комплексу нормативно-правових положень, що регулюють механізми запобігання корупції та посилення відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних діянь.

З огляду на це, однією з найбільш вагомих подій в історії сучасних міжнародно-правових відносин у сфері запобігання та протидії корупції є підписання міжнародною спільнотою 9 грудня 2003 року в м. Меріда (Мексика) Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції – найбільш змістовного міжнародного акту, спрямованого на попередження та боротьбу з корупцією, як у світовому так і у національному масштабі. Після цієї події 9 грудня за ініціативою ООН святкується як Міжнародний день боротьби з корупцією.

В основу Конвенції органічно покладено дві ключові засади: заходи щодо запобігання корупції та боротьба із цим явищем.

Сфера запобігання корупції – це система регулятивних правовідносин, які спрямовані на попередження корупційних проявів у державі шляхом удосконалення правових норм, правових механізмів та заходів державного впливу, спрямованих на запобігання корупції як явища на різних рівнях.

Проте, сфера боротьби з корупцією – це система правоохоронних, переважно кримінально-правових та адміністративно-правових заходів, спрямованих на притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних діянь, що мають на меті покарання, превенцію протиправних дій і виховання населення у дусі поваги до закону, створення в державі атмосфери нетерпимості та непримиренності до проявів корупції.

Зазначена Конвенція містить 71 статтю та визначає ключові засади здійснення державами-учасницями політики у сфері запобігання та протидії корупції, а саме: запровадження органу або органів із запобігання та протидії корупції (стаття 6), оптимізацію функціонування публічного та приватного сектору (статті 7 та 12), запровадження кодексів поведінки державних посадових осіб (стаття 8), забезпечення доступу громадськості до процесів протидії корупції (стаття 13), впорядкування сфери державних закупівель й управління державними фінансами (стаття 9) та інше.

Що стосується нашої країни, слід зазначити, що з моменту підписання Україною Конвенції ООН проти корупції (Україна ратифікувала цей міжнародний акт Законом України "Про ратифікацію Конвенції ООН проти корупції" від 18 жовтня 2006 року) імплементація її положень в національне законодавство стало одним із пріоритетних завдань сьогодення.

Отже, з метою приведення законодавства України у відповідність до вимог згаданої Конвенції ,було прийнято Закони України "Про засади запобігання та протидії корупції" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", які враховують положення всіх міжнародно-правових антикорупційних інструментів та покликані запровадити кардинальні зміни у реагуванні держави та громадянського суспільства на проблему корупції.

ПРАВО НА ОСВІТУ В УКРАЇНІ:

Образование - основа интеллектуального, культурного, духовного, социального, экономического развития общества и государства. Целью образования является всестороннее развитие человека как личности и наивысшей ценности общества, развитие ее талантов, умственных и физических способностей, воспитание высоких моральных качеств, формирование граждан, способных к сознательному общественному выбору, обогащение на этой основе интеллектуального, творческого, культурного потенциала народа, повышение образовательного уровня народа, обеспечение народного хозяйства квалифицированными специалистами. Образование в Украине основывается на принципах гуманизма, демократии, национального сознания, взаимоуважения между нациями и народами.

Основными принципами образования в Украине являются:

- Доступность для каждого гражданина всех форм и типов образовательных услуг, предоставляемых государством.

- Равенство условий каждого человека для полной реализации его способностей, таланта, всестороннего развития.

- Гуманизм, демократизм, приоритетность общечеловеческих духовных ценностей.

- Органическая связь с мировой и национальной историей, культурой, традициями.

- Независимость образования от политических партий, общественных и религиозных организаций.

- Научный, светский характер образования.

- Интеграция с наукой и производством.

- Взаимосвязь с образованием других стран.

- Гибкость и прогнозируемость системы образования.

- единство и преемственность системы образования.

- Непрерывность и разнообразие образования.

- Сочетание государственного управления и общественного самоуправления в образовании.

Граждане Украины имеют право на бесплатное образование во всех государственных учебных заведениях независимо от пола, расы, национальности, социального и имущественного положения, рода и характера занятий, мировоззренческих убеждений, принадлежности к партиям, отношения к религии, вероисповедания, состояния здоровья, места жительства и других обстоятельств.

Это право обеспечивается:

- Разветвленная сеть учебных заведений, основанных на государственной и других формах собственности, научных учреждений, заведений последипломного образования.

- Открытым характером учебных заведений, созданием условий для выбора профиля обучения и воспитания в соответствии со способностями, интересами гражданина.

- Различными формами обучения - очной, вечерней, заочная, экстернат, а также педагогическим патронажем.

Государство осуществляет социальную защиту воспитанников, учеников, студентов, курсантов, слушателей, стажеров, клинических ординаторов, аспирантов, докторантов и других лиц независимо от форм их обучения и типов учебных заведений, где они учатся, способствует получению образования в домашних условиях.

Права беженцев

Среди международных документов, регулирующих права беженцев, наиболее важными являются Конвенция о статусе беженцев 1951 года и Нью-Йоркский протокол 1967 года, касающийся статуса беженцев. Они и в наши дни остаются основными международными документами, гарантирующими беженцу защиту.

Статус беженца - это правовой институт, созданный с целью предоставления защиты и помощи людям, которым угрожает преследование в их странах. Беженцы и лица, ищущие убежище, имеют ряд прав, которые закреплены в Женевской конвенции и национальном законодательстве каждой страны. Обычно, это право оставаться в стране (временно или бессрочно), право на получение жилья и социального пособия, право на участие в интеграционных программах, обучение, работу и воссоединение семьи. Женевская конвенция не регулирует процедуры подачи и рассмотрения ходатайства от лица, ищущего убежище. Эти процедуры значительно различаются в разных странах, в том числе внутри Европейского Союза.

По определению Женевской конвенции 1951 года беженцем является любое лицо, которое "в силу вполне обоснованных опасений стать жертвой преследований по признаку расы, религии, гражданства, принадлежности к определенной социальной группе или политических убеждений находится вне страны своей гражданской принадлежности и не может пользоваться защитой этой страны или не желает пользоваться такой защитой вследствие таких опасений; или, не имея определенного гражданства и находясь вне страны своего прежнего обычного местожительства в результате подобных событий, не может или не желает вернуться в нее вследствие таких опасений".

То есть, Вы можете просить убежище в странах, присоединившихся к Женевской конвенции, на следующих основаниях:

1) если Вы отличаетесь от большинства населения по расовым и этническим признакам и преследуетесь за это;

2) если Вы преследуетесь за принадлежность к той или иной религиозной конфессии;

3) если Вы преследуетесь по признаку гражданства;

4) если Вы принадлежите к определенной социальной группе и преследуетесь за это (например, Вы являетесь женщиной, которая работала и не соблюдала тем самым шариатского закона;

предпринимателем, деятельность которого оказалась вне закона после установления тоталитарного режима и т.п.);

5) если Вы преследуетесь за то, что находитесь в оппозиции к власти (правящей партии, диктатору) и открыто выражаете свои взгляды.

Другие обстоятельства не дают право на получение статуса беженца в соответствии с Женевской конвенцией. Например, опасность наказания за уголовное преступление, экономические причины (невыплата зарплаты, плохое материальное положение, отсутствие квартиры), экологические проблемы (радиационное загрязнение территории, засуха, наводнение, неурожай и другие стихийные бедствия). Преследования мафии дают право на получение статуса, только если государство не может или не хочет Вас защитить.

Статус беженца не предназначен для повышения чьего-либо материального благосостояния. Не может получить статус беженца лицо, подозреваемое в совершении преступления против мира, военного преступления, преступления против человечности или тяжкого преступления неполитического характера. Органы власти любой страны обязаны информировать любого человека о процедуре получения статуса беженца, о правах и обязанностях беженцев и лиц, ищущих убежище. На ряду со статусом беженца существуют и другие виды защиты (например, гуманитарный статус), которые предоставляются в случае нарушения прав человека.

Компания "Аль-Пари инвест" - ваш надёжный помощник при вашей иммиграции. Огромный опыт работы с беженцами, квалифицированные специалисты - гарантия вашей надёжной иммиграции.

Конституція України – нормативний акт найвищої юридичної сили

Термін “конституція” походить від лат. constitutio – установлення, устрій.

Конституція – категорія історична. Окремі її елементи були сформульовані в працях давньогрецьких філософів, зокрема Платона і Аристотеля, указах імператорів Стародавнього Риму, які мали силу джерела права, в актах конституційного типу – хартіях (Магдебурзьке і Любекське право 13-18 ст.). Ідея створення Конституції виникла в Англії у 17 ст.

Поява конституцій пов'язана з епохою буржуазних революцій.

Першими конституціями цього періоду вважаються конституції штатів Північної Америки: Декларація прав Віргінії (1776 р.), Біль про права Пенсільванії (1776 р.), Конституція Массачусета (1780 р.), Конституція Північної Кароліни (1776 р.) та інші.

Першими конституціями в Європі вважаються конституції Пилипа Орлика 1710 р., Конституції Франції та Польщі 1791 р.

Конституція – це як правило, єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ, чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, механізм їх здійснення, закріплюють права і свободи людини й громадянина.

Конституція – це особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношенню до всіх її актів. Це не просто закон, а основний закон країни: закон законів. Конституція оформляє національну систему права, об'єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні.

Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на її п'ятій сесії 28 червня 1996 р. Цей день тоді ж було проголошено державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає та закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньої розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують у суспільстві з приводу його створення, реалізації та охорони. Вона зміцнює державу, сприяє її політичному єднанню, соціально-економічному розвиткові суспільства в цілому.