Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням
Іспитовий строк — це встановлений судом проміжок часу, протягом якого за засудженим встановлюється контроль і на нього покладаються певні обов'язки. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого.
На засудженого у разі звільнення від відбування покарання суд може покласти такі обов'язки:
1) публічно чи в іншій формі перепросити потерпілого;
2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання;
4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;
5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання (ч. 1 ст. 78 КК).
Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Далі, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля — звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування. Тривалість іспитового строку встановлена ч. З ст. 75 КК у межах від одного року до трьох років. Критерієм його тривалості в кожному випадку має бути час, вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу необхідний для того, щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання. Цей критерій необхідно визначати з урахуванням характеру і тяжкості засудженого.
Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 78 КК) визначаються поведінкою засудженого протягом іспитового строку. Ці наслідки можуть бути як сприятливими, так і несприятливими. Сприятливі:
1) звільнення за рішенням суду від відбування призначеного винному покарання і
2) погашення у зв'язку з цим судимості несприятливі:
3) направлення засудженого для реального відбування призначеного покарання
Найбільш бажаним для держави, самого засудженого і його близьких є сприятливий наслідок, тобто звільнення від відбування призначеного покарання. Таке звільнення здійснюється судом після встановлення, що іспитовий строк пройшов благополучно, засуджений виконав покладені на нього обов'язки, не вчинив протиправних діянь.
Краснолиманським міським підрозділом КВІ за не виконання покладених обов'язків засудженими направлено до суду 5 подань про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням .Подання задоволені та засуджені направлені в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання.
Заступник начальника Краснолиманського МП
Краснолиманського МВ КВІ
УДПтС України в Донецькій області
майор внутрішньої служби Г.В. Потапова
