«Чи можливо добровільно виконати рішення, якщо стягувач вже звернувся до державного виконавця?»

Серед важливих новел законодавства про примусове виконання рішень є відсутність строку самостійного, або добровільного виконання для боржника.  Якщо раніш державний виконавець надавав можливість боржнику все ж таки  добровільно виконати рішення і уникнути таким чином сплати судового збору, то тепер примусове виконання розпочинається з моменту пред’явлення виконавчого документа із вжиттям всіх передбачених законом заходів. Це нововведення можна назвати цілком логічним, адже у боржника була можливість врегулювати всі питання щодо погашення заборгованості до моменту пред’явлення документу на примусове виконання.
Які розміри виконавчого збору, що додатково стягується з боржника?
Разом з відкриттям виконавчого провадження з боржника стягується виконавчий збір в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Такий збір є важелем впливу на боржника, який змушує його замислитися «чи варто доводити справу до примусового виконання», оскільки в цьому разі його борг збільшується. Так, наприклад, якщо сума боргу на користь фізичної особи становить 50 тисяч гривень, то після відкриття виконавчого провадження боржник буде зобов’язаний сплатити вже 50 тисяч гривень боргу та 5 тисяч виконавчого збору. Крім того підлягають оплаті боржником і понесені витрати на проведення виконавчих дій.
Ще однією новацією є обов’язок боржника подати декларацію про свої доходи та майно в п’ятиденний термін з дня відкриття виконавчого провадження. За ненадання таких даних передбачена адміністративна відповідальність.
Який порядок пред’явлення рішень до примусового виконання за новим законом?
Новий Закон «Про виконавче провадження» змінив і порядок пред’явлення виконавчого документа на виконання. З’явилось поняття авансового внеску, який  стягувач зобов’язаний сплатити при пред’явленні виконавчого документу. Це платіж, який тепер є обов’язковим  для початку примусового виконання рішення. Квитанція про сплату авансового внеску додається стягувачем до заяви про примусове виконання рішення.
Авансовий внесок вноситься на відповідний рахунок відділу державної виконавчої служби  в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (на сьогоднішній день це 14 500 гривень). Наприклад, якщо борг за виконавчим документом становить  50 тисяч гривень - авансовий внесок сплачується в розмірі 1 тисячі гривень, а у разі якщо заборгованість за виконавчим документом 6 мільйонів гривень, то авансовий внесок на даний час становить 14 500,00 грн.
За рішенням яке не передбачає стягнення суми, наприклад, зобов’язує звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, авансовий внесок сплачується у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати, а саме 1 450 гривень, а з боржника - юридичної особи – вдвічі більше, тобто       2 900 гривень.
Суми авансового внеску використовуються державним виконавцем  для оплати поштових відправлень кореспонденції, рекомендованих листів, виготовлення необхідної технічної документації на майно  та проведення інших дій примусового характеру.
Звертаємо увагу, що у разі несплати авансового внесу виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
Чи встановлені пільги по сплаті авансового внеску?
Законодавством передбачені певні пільги  по сплаті авансового внеску. Так, від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; за рішеннями, пов’язаними із пенсійними виплатами,  виплатами  за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, із іншими соціальними виплатами та пільгами; за рішеннями про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи. Не сплачують авансовий внесок і стягувачі аліментів, а також майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Від сплати авансового внеску також звільняються інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як здійснюється державними виконавцями погашення боргів за рахунок продажу житла боржників?
Актуальним питанням на даний час, яке  обговорюється і в засобах масової інформації, є можливість позбавити житла  боржників, що мають невиконані зобов’язання, наприклад, борги по оплаті житлово-комунальних послуг чи  борги за кредитами банку.  Тому, на мою думку, доцільно надати читачам інформацію, як дійсно врегульоване чинним законодавством звернення стягнення на квартиру чи житловий будинок.
Для погашення заборгованості за виконавчим документом в першу чергу виконавець, звертає стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, також підлягають вилученню.
У разі недостатності грошових коштів стягнення звертається на інше виявлене майно, що належить боржнику: транспортні засоби, об’єкти нерухомості (дома, квартири, гаражі, тощо). Таким чином, законодавство про виконавче провадження дійсно допускає звернення стягнення з метою погашення боргів на житлові приміщення. Але законодавство встановлює і певні обставини, при наявності яких можливі такі дії.
Слід звернути увагу, що Законом визначений розмір  заборгованості за виконавчим провадженням, який дозволяє виконавцю розглядати питання про звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло. Якщо сума боргу за виконавчим документом не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто на теперішній час не більше  двадцяти дев’яти тисяч гривень, державний виконавець не має змоги описувати, арештовувати та примусово реалізовувати квартиру чи житловий будинок, які є єдиним житлом боржника. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Зауважимо, що розмір мінімальної заробітної плати, від якого залежить обмеження, про яке йде мова,  визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.».