2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (відома під назвою «Рамсарська конвенція» за назвою міста заснування - Рамсар, що в Ірані) розпочала свій відлік 2 лютого 1971 року. Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 169 країн-Договірних Сторін Конвенції.

Згідно зі статтею 1 Рамсарської конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального  Переліку  водно-болотних  угідь  міжнародного  значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону,  цінність угіддя для  підтримання  біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо.

Кожна країна-Договірна Сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.

На цей час зазначений Перелік включає 2 221 водно-болотне угіддя загальною площею близько 21,421 млн. га. Серед них і наші 33 водно-болотні угіддя міжнародного значення загальною площею біля 678 тис. га. З них 22 водно-болотних угіддя отримали статус міжнародних у 1995 році, а в 2004 році Секретаріатом  Рамсарської  конвенції  прийняло  рішення  про  надання міжнародного статусу ще 11 водно-болотним угіддям України, які розташовані у межах територій природно-заповідного фонду України.

Крім того, Україна очікує на включення до Рамсарського списку ще низки водно-болотних угідь протягом 2016 року.

У  2016  році  за  пропозицією  Секретаріату  Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя для нашого майбутнього - стале джерело засобів для існування».

Статистичні дані показують:

Існування більш ніж мільярда людей залежать від водно-болотних угідь!

Основними напрямками використання водно-болотних угідь є рибальство та аквакультура, вирощування рису, туризм та рекреація, транспортування людей та товарів річковим та морським транспортом, водо забезпечення тощо.

Прес-реліз:

64% водно-болотних угідь світу зникли з 1900 року, а популяції прісноводних видів тварин і рослин з 1970 до 2010 року зменшилися на 76 %.

Водно-болотні угіддя, які все ще існують, часто знаходять в настільки деградованому стані, що популяції риб і рослин та просто ділянки дикої природи  водно-болотних  угідь  стрімко  зменшуються. 

Тому  люди,  які безпосередньо залежать від використання цих природних ресурсів, стають все біднішими і біднішими.

У 2016 році Міністерство екології та природних ресурсів планує спрямувати зусилля на створення ефективної системи управління водно- болотними  угіддями,  аналіз  даних  щодо  стану  водно-болотних  угідь міжнародного значення та розроблення  плану дій  щодо  імплементації Рамсарської конвенції до 2021 року.

Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх державних та недержавних установ та організацій, всього населення країни.

Туризм та відпочинок

Лише протягом 2013 року туристи витратили близько 1,3 трильйонидоларів США, приблизно половина з них відпочивали на територіях водно-болотних угідь, зокрема, на узбережжях морів та річок.

Туристична галузь забезпечує роботою приблизно 226 мільйонів людей, що складає 8,9 % світового ринку праці.

Транспорт:

Річки та континентальні водно-болотні угіддя в різних частинах світу відіграють визначну роль у транспортуванні товарів та людей. В басейні річки Амазонки річковий транспорт перевозить близько 12 мільйон пасажирів і 50 мільйонів тон вантажів щорічно, та забезпечує роботою 41 корабельну компанію.

Водозабезпечення:

Широка мережа постачання питної води та водовідведення і очистки забрудненої води потребує багатьох працівників та значних трудозатрат. Для прикладу, штат міського управління водного господарства Бангкоку складає 5300 працівників.

Індустрія бутельованої води, наприклад, протягом 2013 року виробила понад 265 мільярдів літрів питної води. Лише бренди Danon - Evian, Volvic, Bonafont та Mizone надають роботу у «водному бізнесі» приблизно 37000 людям по всьому світу.

Традиційне використання природних-ресурсів водно-болотних угідь:

Збір лікарських рослин та рослин з яких виготовляють фарбники, ягоди, очерет та сіно - ось лише кілька прикладів традиційного використання природних ресурсів водно-болотних угідь, і того, що традиційно є джерелом засобів для існування для людей, особливо у країнах, що розвиваються.

Для прикладу: фінансові надходження до місцевих громад від щорічного збору очерету та папірусу в долині річки Барозе в Замбії, оцінюється у 373 000 доларів США.

Тривожить те, що 64 % водно-болотних угідь світу зникли з 1900 року, а популяції прісноводних видів тварин і рослин з 1970 до 2010 року зменшилися на 76 %. Водно-болотні угіддя, які все ще існують, часто знаходять в настільки деградованому стані, що популяції риб і рослин та просто ділянки дикої природи  водно-болотних  угідь  стрімко  зменшуються.  Тому люди,  які безпосередньо залежать від використання цих природних ресурсів стають все біднішими і біднішими.

Прагнення людей створювати гідні умови для життя і, водночас, зберігати природне багатство водно-болотних угідь - не конфліктуючі цілі! Зокрема, прийняті Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй нові цілі сталого розвитку підкреслюють, що зменшення бідності також залежить від збереження та відновлення таких екосистем, як водно-болотні угіддя.

Відновлення  мангрових заростей забезпечує стале надходження засобів для існування

Сенегал все ще має 185 000 гектарів приморських мангрових заростей, проте починаючи з 1970 року 45 000 гектарів було втрачено. «Здорові» мангрові зарості створюють ефективну систему фільтрації солоної води, забезпечують захист узбережжя від штормів, і виконують роль «дитячих садків» для багатьох видів риб.

Найбільший  в  світі  проект  з  відновлення  мангрових  заростей впроваджується завдяки Danone та the Livelihoods Carbon Fund, які працюють разом з неурядовою громадською організацією Oceanium.

Впровадження проекту передбачає наступні результати: посадку 79 мільйонів мангрових дерев на площі більш ніж 10 000гектарів;

пропагування відновлення рисових полів;

отримання додаткових 18 000 тон рибної продукції, креветок, устриць та інших молюсків;

зростання дерев, які зв’яжуть та будуть зберігати приблизно 500 000 тон вуглецю протягом наступних 20 років;

залучення громад 350 найближчих селищ та роботу для 200 000 людей.

Водно-болотні  угіддя  можуть  бути  сталим джерелом засобів для існування

Що означає термін «засоби для існування»? Найпростіше визначення звучить так - це можливості, дії та ресурси необхідні для забезпечення життя людини.

Що означає «стале отримання» засобів для існування?

В ідеалі:

стале  отримання засобів  для  існування передбачає  такі  обсяги споживання природних ресурсів, які  дозволяють природним екосистемам і ресурсам  самостійно  відновлюватися  після  спричинених  людиною  або природою кризових ситуацій;

стале  отримання засобів  для  існування проводиться  без  підриву природних  ресурсів  і  дозволяє  екосистемам та  видам  підтримувати життєздатність впродовж необмежено довгого часу.

Три виміри сталості

«Сталість» - цей термін поєднує в собі три ключові аспекти однієї ідеї:

Економічний розвиток - забезпечує можливості та шляхи для людей отримувати доходи та засоби для існування;

Соціальний розвиток - передбачає підвищення кооперації, поваги та довіри між соціальними групами, та забезпечення тендерної рівності;

Захист навколишнього природного середовища - надає можливості для збереження і відновлення природних екосистем, що необхідно як для життя людства так і природи.

Проект «Татаг» для черепах

«Татаг» — це організація яка опікується збереженням п’яти видів рідкісних черепах в Бразилії. Ця робота розпочалася в 1980 році з наймання місцевих рибалок на роботу для охорони ділянки берега на якому черепахи відкладають яйця протягом сезону розмноження. Це зупинило відлов черепах та збір їхніх яєць і забезпечило місцевих мешканців альтернативним способом

заробітку.

Сьогодні «Татаг» захищає приблизно 1 100 км узбережжя та має мережу з 23 станцій, розташованих на територіях важливих для розмноження, розвитку та харчування морських черепах. Безпосередньо до роботи проекту залучено більше ніж 1 300 людей, причому 85 % з них це місцеві мешканці. До числа входять 400 рибалок, які працюють на узбережжі, а також мешканці з 25 селищ,особи які є працівниками візит-центрів, продавцями сувенірних магазинів, екскурсоводами, організаторами екоосвітніх занять, або виготовляють одяг для проекту «Татаг». За підтримки головного спонсора Petrobras, проект «Татаг» став зразковою моделлю природоохоронних програм у світі.

Водно-болотні угіддя важливі для життя та процвітання людства. Вони дають прісну воду та забезпечують нас продуктами. Вони підтримують величезне різноманіття форм життя на нашій планеті, захищають наші береги, немов губки вбираючи воду під час повеней, а також зв’язують і зберігають двоокис вуглецю, що регулює зміни клімату.